«Рівень чорного» — маркер витримки та розуміння

Share on Facebook

Автор тексту: Олексій Єкименко

У ПРОКАТ ВИЙШЛА КАРТИНА ВАЛЕНТИНА ВАСЯНОВИЧА, МАЙСТРА, ЩО ЗДОБУВ НЕ ОДНУ НАГОРОДУ  ЗА ОПЕРАТОРСЬКІ РІШЕННЯ ФІЛЬМУ "ПЛЕМ'Я", А ТЕПЕР ДИВУЄ ГЛЯДАЧА ВЖЕ ВЛАСНОЮ СТРІЧКОЮ. 

Дивувати є чим! Виважена операторська робота, суцільні нестандартні рішення, які відносять фільм до категорії «артхаус». Найперше, що привертає увагу – фільм знятий довгими кадрами. Це працює на ідею картини, але шкодить прокату. І ось чому:
«Усе одноманітне швидко набридає. Відомо, що тривалість   зосередженості глядача на екранному зображенні невелика. Кадр тривалістю у хвилину переглядається з зусиллям, і тільки яскравий зміст промови або реплік може викликати достатній інтерес та утримати увагу глядача» (А. Головня, «Мистецтво кінооператора», стр.88, 1965).

А тепер уявіть, що кадр тривалістю у дві-три хвилини змінюється подібним кадром! Потім ще раз, і ще. Знову. І при цьому дія в кадрі характеризується символізмом, однак не рухливістю самої дії. До того ж, немає жодних реплік! Витримати це під силу не кожному. Особливо нам, поколінню, звиклому до кліпового монтажу.

«Розбудиш, якщо він повіситься»

Фільм зрозумілий, одначе форма його подачі складна і водночас дивовижна. Дивовижна в тому сенсі, що робить кіномову стрічки простою і дохідливою, але разом із тим важкою для сприйняття. Це схоже на латину – все просто і лаконічно, прочитати можна, але лише тим, хто знає латинську абетку та синтаксис. Боюся, наш глядач знає латину лише по аптечних етикетках. Та чи це проблема режисера?

Вам предоставлена отдельная квартира, там и гуляйте!

Те саме хочеться сказати про сцену кохання (якщо це можна назвати коханням), одну з перших у картині. І чому в нас так показують секс? Уже вдруге героїні Катерини Молчанової доводиться терпіти бажання чоловіка під 50. Спочатку, це було у «Фанні Каплан», тепер тут.  Можна заперечити, що це вкраплення документальності, але ж чому в інших сценах художність та постановка?

Мовчання одинака

Без реплік. Цей задум режисера — показати екстракт самотності – геніальний, але у поєднанні з іншими прийомами картини перевантажує візуальну оповідь. Водночас звук є, і місцями він видається нереалістично голосним. Імовірно, так би ми відчували звуки, живучи серед німоти.

Це перша картина з якої мені, якщо вже відверто, хотілося піти. Але не пішов. І правильно зробив. Ті, хто не повернулися до зали після 40 хвилин перегляду, розказуватимуть друзям, що їм не сподобалося, вони нічого не зрозуміли, взагалі – «якась муть» і «нє нада на такое хадіть». Штука в тому, що замисел авторів розкривають останні сцени стрічки. І вони чудові у своїй мізансцені та символізмі.

Чому висуваємо на «Оскар»?

Неординарність прийомів, універсальність кіномови, незаяложена тема.

Це якщо дуже коротко. Але в цьому більше суті, ніж можна подати надмірною описовістю.

Нині тривають суперечки щодо причин, які відсунули «Стрімголов», «Червоного», «Чужу молитву» та інші фільми на другий план. Українському Оскарівському комітету закидають непатріотичність та низку інших упереджень щодо ухваленого рішення. Комітет вирішив надати перевагу артхаусному дискурсу, сподіваючись на успіх немейнстрімного кіно у промоції закордоном. Що ж, сподіваємося на успіх і місце у шорт-листі Кіноакадемії.

 

 

 

Афіша івентів

Афiша Iвентiв

Дякую!

Ми з вами зв'яжемося у найближчий час!