To The Moon And Back

Share on Facebook

ДУМКА, ЕСТЕТИКА Й НАТХНЕННЯ У РУБРИЦІ «САМОСЕБЕНАПОВНЕННЯ». ШУКАЄМО КИТІВ, НА ЯКИХ СТОЇМО, РАЗОМ З ПОЕТКОЮ ЛЮДМИЛОЮ ДЯДЧЕНКО.

Processed with VSCO with c6 preset

каламутиться розум що має бути тверезий

і жовтень за кордон біжить платити мито…

я ще не мати
і навіть не тереза

аби без тебе так довго вміти

сповзає доля на руку а конкретно до ліній

і нерозбірливо проказує чужі послання…

а це виходить навіки божевільно-осінні

якщо мені ти не перший а тобі я остання?

за шибками прив’язаний дощ монотонно лив

переклавши пророцтва на зрозумілий всім ідиш

за сім днів – навіть менше – Бог світ сотворив

а ти ніяк за десять до мене не доїдеш

Processed with VSCO with c8 preset

якісь моря неназвані і міфічні трохи

кудись посилають хвилі і хвилі кудись ідуть

твої ненадійні ночі неначе об стіни горохом

і сумніви і недовіри що множаться ніби ртуть

минають солоні хвилі вгинають йодовану воду

і пам'ять – не розібрати – нашіптує правду тихо

ти нащо у нашу розмову багато слів приводив?

наступного разу дзвони і просто – дихай

у мій порятунок тобою – ні віри ні див ні чуд

і час на гойдалці вміщений дитинно маха ногами

прийми до себе у царство

і в царстві для мене будь

усім що буває в світі:

від Бога до Мами

Processed with VSCO with c4 preset

ляльки зібрано ляльками награлись

розплели усі коси і склали у коробки

і не те щоб карл підступно забрав корали

та від цього не легше стає. навпаки

відкололись дошки з підлоги зі стелі – глина

і на дверях лущилась фарба бо давня – пора

коли ти серед сну розумієш у чому винна

розпускаючи надто вуха ждучи добра

колоти валер’янку допивай сухофруктний узвар

і закрий своїм болем його переповнену пащу

заховай на горище правду: твій лялькар

як усі – не гірший

на жаль і не кращий

Processed with VSCO with c3 preset

великий вітер не дасть ловити велику рибу

то заспівай про терен що досі цвіте про терен

твої друзі в мережі – опудало на городі – тягнуть либу

не тому що добре. скрізь великий вітер. будь певен

я сідаю встаю лягаю і знову сідаю

навіть море мертве в яку сторону не дивись

не приходить ніхто. тож душа із голодного краю

номери набирає все просить когось кудись

але ти не приходиш. але я пручаюсь. як не крути

з віком важче прийняти життя безпредметне і сите

коли надлишок тиші і надлишок самоти

перекреслює сказане згадане і прожите

ØØØ

середина ночі. сторінки. не сміх

і не гріх. лиш даремно напущено пилу

прийми ластівок з дороги моїх

їм від неба болять дзьоби і крила

головне що радіус пустоти

переходить дозволені дні й допустимі

і від того що вітер сніги відпустив

до вогню не тепер. та навіть – і диму

до лиця мені знаєш адреси й листи

як тобі – одна жінка і вірність до скону

з ластівками моїми побудь до весни

а тоді поверни їх додому

Вірші: Людмила Дядченко
Фото: Крістіна Клочай 

Афіша івентів

Афiша Iвентiв

Дякую!

Ми з вами зв'яжемося у найближчий час!